Бошки марихуана SATIVA & INDICA купить наркотики сайты Себеж

Было дело, когда я решила, что образование – это для настоящих героев, а я – наркоман-рэпер, предпочитаю тратить свою молодость на то, что обожаю – закладки и наркотический кайф. Ты знаешь, с чего все началось? Сегодня я расскажу тебе о дне, когда я впервые купила шишки марихуаны и решила, что это – моё призвание.

Был тёмный осенний вечер, когда мне поступил сигнал о горячей сделке. Мурлыкали знакомые ритмы в моих наушниках, а улица, пропитанная запахом просветления, казалась мне настоящим райским садом. Я встретился с кладменом, парнем, который доставлял закладки и невидимыми нитями связывал меня с грандиозным наслаждением. Мы с ним закинули чуть-чуть марихуаны и поверь, я сразу почувствовал емкость всего мира, словно взлетел на небеса.

«Эй, парень, – сказал кладмен, – у тебя еще ничего не было по настоящему мощного. Давай закинем орех, и ты узнаешь настоящий ад». Я согласился, ведь я всегда готов идти на поводу у своих желаний. Он достал свою ковырялку и я открыл дверь в новый мир. Тот день стал началом моей наркотической одиссеи, которая определила мою судьбу. Я попробовал всё – конкретную мощь кокаина, забытье наркотического покоя, затянулся в эйфорию героина. Одна закладка за другой, и моя жизнь стала течь в полной гармонии с мелодиями рэпа и запахами запретной свободы.

Я не смотрел назад, выбрав свой путь, независимый от обыденности. Когда другие молодые люди тратят свое время на образование и карьеру, я с истинным успехом тратил его на полеты во сне, вызванные седативными наркотиками. Каждый утренний взгляд в зеркало напоминал мне, что я живу на грани реальности, становясь одним из тех, кто смотрит на жизнь через призму наркотического экстаза.

Но, знаешь, парень, я не сожалею о своих выборах. Да, моя молодость может казаться буйством беззаботности, но она полна искрометного вдохновения и безумия. Я прямо здесь, на этом переломном пути, где уличные легенды перекликаются с экспериментальными аккордами, где биты рэпа сливаются с звуками наркотической эксцентрики.

Я никогда не пожалею о своих стихах Несмотря на путь, что я выбрал – незаконный закат. Я продолжу петь свои истинные слова, Поднимаясь над всеми, как туманный облако над землей.

И пусть переломные моменты превращаются в закрытые двери, в тонах моего рэпа я найду путь к их открытию. Моя молодость станет прочной основой для креативности и самовыражения. С помощью наркотических закладок я проникну в самые глубины собственного сознания, где буду открывать истину о мире и о себе.

Так что, брат, если когда-нибудь увидишь меня, человека в наркотическом трансе, знай, что я выбрал свой судьбоносный путь. И пусть многие не поймут, почему я отдал свою молодость наркотикам, я твердо знаю, что она была потрачена на то, что я обожаю.

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...